«На жаль, у нас украли посилки із заповненими анкетами, які надходили з регіонів. Ми були змушені переробляти матеріали, отримані в деяких регіонах. Це вдалося оперативно зробити, тому дослідження є абсолютно адекватним і коректним», — сказав пан Биченко.

Водночас експерт зазначив, що така тенденція часто мала місце під час «нервових виборчих кампаний», зокрема парламентських виборів 2002 року і президентських перегонів у 2004 році. «Це не може не тривожити. Тому дуже хотілося б сподіватися, що це випадковість, а не повернення тих часів, проти яких виступала нинішня влада», — зазначив Андрій Биченко.

Оцінки змін в Україні в різних сферах протягом 2008 р. є вкрай негативними і також значно гіршими, ніж наприкінці 2007 р. Переважно негативні зміни констатуються у всіх сферах життя. Найбільш негативно оцінюються зміни в рівні цін і тарифів, економічному становищі країни, упевненості у завтрашньому дні.

Відповідаючи на відкрите питання, Політиком 2008 року (як і в минулому році) найчастіше громадяни називали Юлію Тимошенко, хоча частка тих, хто її назвав, зменшилася майже вдвічі (з 30,7% до 17,8%). Другим за частотою згадувань, як і минулого року, був Віктор Янукович (10,6%). На третю позицію вийшов Арсеній Яценюк (9,1%). Політичним Розчаруванням року майже половина опитаних назвала Віктора Ющенка.

Подією 2008 року серед політичних подій в Україні найчастіше респонденти називали економічну кризу (16,1%). Серед політичних подій у світі — вибори у США (21,2%) та економічну кризу (20,2%), на третьому місці — війна між Росією і Грузією (10,4%).

Рівень підтримки В. Ющенка є надзвичайно низьким (не підтримують його дії 76,4%), приблизно такою ж вона була і в жовтні. Рівень підтримки діяльності Ю. Тимошенко знизився порівняно із жовтнем. Це ж само стосується і рівня підтримки В. Януковича. Натомість порівняно із жовтнем знизилася частка тих, хто не підтримує дії А. Яценюка і В. Литвина.

Не зважаючи на складну внутрішню ситуацію в країні більшість громадян (57%), в разі можливості вибору країни проживання залишилися би в Україні, 18% обрали б ЄС і тільки 16% — Росію.

Відносна більшість українських громадян (45%) вважають, що Україні потрібно вступати до ЄС; кожний третій (35%) не підтримують сьогодні таке рішення, а кожний п`ятий (20%) все ще не визначився. За вступ до НАТО в найближчий період виступають 18% респондентів, ще 17% не готові визначити свою позицію, 56% респондентів не підтримують сьогодні такий крок.

Відносини України з Росією більшість опитаних (58%) охарактеризували як нестабільні. При цьому оцінка їх майбутнього не є песимістичною. Кожен четвертий (27%) вважає, що українсько-російські відносини в найближчі роки покращаться.

Серед проблем, які найбільшою мірою перешкоджають європейській інтеграції України, громадяни наголошують саме на внутрішніх чинниках: низькому рівні економічного розвитку та недостатніх темпах реформ (71%) та високому рівні корупції (64%).

Лише 4% опитаних вважають, що В. Ющенко і Ю. Тимошенко здійснюють єдину, узгоджену зовнішню політику. Переважна більшість респондентів (89%) підкреслили, що Президент та Прем’єр-міністр України здійснюють власну політику у зовнішньополітичній сфері. Громадяни вважають, що більше успіхів досягнуто у відносинах з США та ЄС, менше — у відносинах з Росією. 

Повні результати дослідження (Word, 660 кб)

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 24 грудня 2008 року. Було опитано 2017  респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 129 населених пунктах (із них 75 міських та 54 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

На прес-конференції представлено результати грудневого соціологічного дослідження Центру Разумкова.

Учасники прес-конференції:

• Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова;
• Валерій Чалий, заступник генерального директора — директор міжнародних програм Центру Разумкова;
• Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру Разумкова.

Запрошуються  представники ЗМІ та всі зацікавлені особи. Прес-конференція розпочнеться об 11:00 в приміщенні Центру Разумкова за адресою: Київ, вул. Володимирська, 46, 5 поверх, конференц-зал.

До обговорення пропонувалися такі питання:

• Суспільно-політична ситуація в АР Крим: тенденції останніх років (2005-2008 р.).
• Проблеми Криму і кримчан: внутрішні і зовнішні чинники.
• Сценарії розвитку ситуації в автономії: чи є підстави для оптимізму?

Учасники наради заслухали інформацію заступника голови Державного комітету України у справах національностей та релігій Миколи Новиченка про стан підготовки зазначеного законопроекту та детально обговорили проблемні питання цього документу. В ході обговорення були визначені подальші механізми та порядок доопрацювання законопроекту. Зокрема, досягнуто домовленості, що впродовж тижня міністерства та відомства подадуть до Держкомнацрелігій конкретні пропозиції та зауваження до його змісту. Про це 2 грудня 2008 р. повідомила прес-служба Держкомнацрелігій.

Після доопрацювання концепції та підготовки протоколу погодження (розбіжностей), вона буде додатково обговорена на спільному засіданні робочої групи з її підготовки та представниками зацікавлених центральних органів виконавчої влади і згідно з регламентом подана для висновку до Міністерства юстиції України.

У міжвідомчій нараді взяли участь представники Міністерства оборони, Міністерства регіонального розвитку та будівництва, Міністерства економіки, Фонду державного майна, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Центру Разумкова, Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, відповідальні працівники департаменту у справах державно-конфесійних відносин та забезпечення свободи совісті Державного комітету України у справах національностей та релігій.

Головною темою зустрічей українських експертів, як і в попередніх подібних турне, були питання євроатлантичної та європейської інтеграції України. Як зазначив науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, експерти займалися «народною дипломатією». Він зауважив, що дипломатична робота при всьому бажанні не може заповнити весь спектр міжнародних комунікацій, в результаті чого в виникають інколи серед європейських політиків думки про те, що членство в НАТО — не більше ніж «ідея купки чиновників, які шукають собі легшого життя».

«В принципі, це — внесок у формування позитивного іміджу країни і пояснення ситуації, яка не проста в Україні, внутрішньополітична, але все-таки цей діалог постійний дає можливість на зустрічах з експертами і з урядовцями тримати і увагу до України, і закладати непогану базу для майбутніх відносин, майбутніх проектів», — зазначив директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий.

Метою зустрічі була оцінка результатів роботи, яка завершилася розробкою документа мережі партнерства «У напрямі до більш адекватної та узгодженої політики національної безпеки» до Консультацій Україна-НАТО на рівні міністрів оборони в Таллінні 12–13 листопада 2008 р. Цей документ за підтримки Апарату РНБО був розповсюджений серед представництв країн-членів НАТО і презентований на засіданні спільної робочої групи Україна-НАТО в Брюсселі.

Необхідність дискусії та підготовки документа була викликана занепокоєнням представників експертного середовища ситуацією, що склалася в державі, а також перебігом внутрішніх і зовнішніх обговорень перспектив отримання Україною ПДЧ. Змістом Документа стала реалістична оцінка зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України, ефективності впровадження зовнішньополітичного курсу держави та перспектив його продовження. Документ містить також рекомендації стосовно пріоритетних напрямів діяльності у сфері національної безпеки та розвитку співробітництва Україна-НАТО.

Головний зміст пропозицій стосовно наступного співробітництва Україна-НАТО полягає в поглибленні рівня дискусії та співпраці зі стратегічних питань спільної безпеки, підвищенні ефективності взаємодії, незалежно від форматів співробітництва.

За інформацією учасників Талліннських консультацій, документ не лише викликав значний інтерес, але й відіграв суттєву роль у формуванні дискусії та сприяв просуванню діалогу стосовно подальшого курсу євроатлантичної інтеграції України від короткотермінових/ситуативних питань формату до чіткої перспективи повноправного членства, визначеної на Бухарестському саміті.

На думку учасників експертної дискусії, практика підготовки подібних документів у тісному співробітництві урядових і незалежних експертів може служити прикладом реального впливу експертного середовища на формування політики не лише на державному, але й на міжнародному рівні.

З іншого боку, такі дискусії надають можливість не лише незалежним експертам, але й державним службовцям висловлювати та обговорювати альтернативні точки зору та варіанти рішень і тим самим — сприяють вільному обміну інформацією та поєднанню інтелектуальних зусиль представників державного і неурядового секторів, що, своєю чергою, дозволяє виробляти якісні рішення і пропозиції.

Тому за результатами зустрічі, вирішено продовжити практику проведення подібних експертних дискусій з більш широким залученням вітчизняних та іноземних експертів, а також — підготовки відповідних пропозицій стосовно формування та імплементації політики національної безпеки. Прийнято також рішення брати активну участь у моніторингу виконання Стратегії національної безпеки України, Огляді сектору безпеки (Оборонному огляді) та заходах з удосконалення системи стратегічного менеджменту.

До дискусії підготовлено спеціальний випуск журналу «Національна безпека і оборона» (№ 8, 2008), у якому розміщені: аналітична доповідь Центру Разумкова та статті експертів з питань формування газового ринку.

У ході дискусії розглянуто питання:

1. Ринок газу країн ЄС: правові засади функціонування, принципи ціноутворення, шляхи ресурсного забезпечення.
2. Газовий ринок України: стан, проблеми регулювання та зовнішньоекономічні аспекти.
3. Напрями формування газового ринку України.

• методичні засади державного стратегічного менеджменту;
• загальні відомості про організаційні структури управління, сучасні вимоги до процесу та системи управління сектором безпеки;
• побудова узагальненої системної моделі державного управління у сфері забезпечення національної безпеки;
• система документів, що регулюють сектор безпеки.

Учасникам семінару була представлена методика стратегічного управління, у т. ч. найбільш складний його вид — стратегічне планування, яке пов’язується з вирішенням як стратегічних (розвиток) так і оперативних (функціонування) завдань. Головні переваги запропонованої методики:

• розгляд процесу управління сектором безпеки невідривно від управлінських процесів у сфері соціально-економічного розвитку;
• охоплення всього циклу планування: від визначення цілей, формування стратегій програм, бюджету до створення організаційно-виконавчої системи;
• наявність методичного забезпечення «міжетапних переходів» – зокрема, від функцій до можливостей системи; від програмних завдань до ресурсного планування.

Учасники висловили впевненість в актуальності розробки єдиної методологічної бази для побудови раціональної системи управління сектором безпеки, а також виробили у ході експертного обговорення вимоги до організаційної структури управління, серед яких, зокрема мінімальна кількість управлінських зв’язків, усунення елементів дублювання, оперативність і гнучкість у роботі.

Переважна більшість представників міністерств і відомств, присутніх на семінарі, дійшли висновку про те, що в умовах мінливої зовнішньої і внутрішньої ситуації, швидких темпів розвитку інших країн, ескалації загрозливих тенденцій в багатьох сферах життєдіяльності без всебічно обґрунтованої стратегії і реалізації в її рамках результативних короткострокових заходів усі спроби переведення України на шлях прогресивного соціально-економічного розвитку приречені на провал. А участь нашої держави в різноманітних міжнародних програмах, необхідність багаторазового нарощування інвестиційної бази (в умовах високого рівня недовіри громадян до держави та негативного ставлення інвесторів) вимагають не лише підвищення прозорості планів, які визначають перспективи, правила поведінки та норми міжнародного співробітництва України, але й запровадження методологічного забезпечення, а також стандартизованих форм обґрунтування цих планів.

Предметом розгляду були також переваги й недоліки різних організаційних структур управління, зокрема лінійно-функціональної, лінійно-штабної, дивізіональної, матричної, порівняльна оцінка згаданих структур.

Учасниками семінару (представниками Національної академії оборони) була представлена на розгляд динамічна модель процесу забезпечення національної безпеки. Представники міністерств і відомств погодилися з тим, що динамічне моделювання дає змогу готувати необхідні вхідні дані для здійснення прогнозів стосовно протікання тих чи інших процесів, оцінювати ефективність управлінських рішень, ризики та негативні наслідки від їх впровадження. Водночас, було висловлено зауваження стосовно того, що реалізація вимог щодо підвищення ефективності державного управління у сфері забезпечення національної безпеки потребує крім традиційного набору знань про процеси, що протікають у системі забезпечення національної безпеки, розробки нових технологій управління та реагування на дію різного роду деструктивних факторів та явищ.

Під час обговорення експерти дійшли висновку про те, що нові умови змушують шукати адекватні організаційні основи для структур управління. Учасники семінару обмінялися думками щодо останніх тенденцій у розвитку організаційних структур управління та погодилися з тим, що останнім часом в багатьох країнах дедалі більша увага приділяється програмно-цільовим методам планування, згідно з якими в основу організаційної структури закладається спланований процес реалізації певної цілі (цілей), визначення функцій організаційно-виконавчої системи, її структурних елементів, взаємозв’язків. Це сприяє інтеграції інтелектуальних, природних, виробничих, інформаційних і інших ресурсів для вирішення актуальних суспільних проблем.

Під час семінару експерти з різних міністерств і відомств запропонували своє визначення змісту державного управління забезпеченням національної безпеки, при цьому дійшли згоди про те, що суттю управлінської діяльності є досягнення поставлених цілей, а змістом — дії щодо їх досягнення, тобто управляти державою — це вести її до цілей з максимально можливим використанням усіх наявних ресурсів.

Серед питань, винесених на експертне обговорення були й питання недоліків в існуючій практиці управління забезпеченням національної безпеки. Так, на думку експертів, у ній відсутні формалізовані алгоритми, не створений коректний інструмент прогнозування ступеня корисності результатів виконаного (або невиконаного) управлінського рішення. При досягненні поставлених цілей мають місце ті або інші втрати. Наприклад, оборонний характер Воєнної доктрини передбачає нарощування оборонних можливостей військ (сил), але реальний стан Збройних Сил України свідчить про подальше зниження бойового потенціалу взагалі.

Під час обміну думками, експерти дійшли згоди про те, що для забезпечення необхідного рівня національної безпеки в державі повинна бути розроблена і реалізовуватися відповідна державна політика забезпечення національної безпеки, яка б визначала такі основні напрями, як, зокрема: забезпечення бюджетного фінансування сектору безпеки в обсягах, достатніх для його реформування і розвитку як цілісної системи; визначення оптимальної структури та штатної чисельності органів сектору безпеки, виходячи з нагальних потреб національної безпеки та економічних можливостей держави; підтримка Збройних Сил України та інших військових формувань у стані високої боєздатності, бойової й мобілізаційної готовності; підвищення рівня професіоналізму та відповідальності в усіх ланках сектору безпеки тощо.

Наприкінці експертного обговорення учасники семінару погодилися з тим, що цілеспрямованість і результативність державної політики вимагають досить високого рівня збігу інтересів суб’єктів суспільства, виникнення мультиплікативного ефекту в процесі вирішенні загальних для країни завдань. З огляду на це, представники міністерств і відомств спробували віднайти найбільш ефективну систему державного планування, якою, на їх думку, могла б стати комбінована система, що забезпечує раціональне поєднання:

• функцій держави з цілевизначення та ініціативи носіїв (виразників) суспільно значимих потреб;
• спрямованих на певні цільові групи методів визначення завдань та управління їх виконанням (по-перше, директивних — для державних органів як виконавців стратегічних і поточних планів, по-друге, планово-договірних (контрактних) — для підрядників державних програм, яким виділяються бюджетні кошти, по-третє, індикативних — для решти суб’єктів соціально-економічної діяльності);
• підвищення ролі держави та лібералізації державних функцій, демократизації суспільства;
• довгострокового характеру стратегічних цілей і постійного коригування політичного курсу та ресурсно-часових параметрів бюджетного процесу в умовах динамічного оточення.

Семінар є частиною проекту Міністерства освіти і науки України “Україна в системі регіональної безпеки: методологічні проблеми формування політики національної безпеки в рамках „Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства”».

«Чорноморський довірчий фонд регіонального співробітництва» засновано у 2007 р. Його метою є підтримка демократичного врядування, зміцнення політичних інститутів демократії та сприяння міжнародній співпраці у Вірменії, Азербайджані, Болгарії, Грузії, Молдові, Румунії, Туреччині, Україні та Росії.

Делегація фонду перебувала в Україні впродовж трьох днів. Програма перебування включала також зустрічі з Президентом, Головою Верховної Ради і Прем’єр-міністром України, послами іноземних країн, експертами неурядових організацій, а також подорож до Сімферополя для зустрічей з представниками місцевої влади, національних меншин, підприємців, журналістів.

Учасники академії розглянули питання формування нової архітектури європейської та євроатлантичної безпеки, проблеми регіональних конфліктів в контексті нещодавніх подій в Грузії, перспективи відносин України з НАТО напередодні грудневій зустрічі глав МЗС країн-членів Альянсу.

Михайло Пашков виступив з доповіддю «Україна-НАТО: російський фактор», у якій окреслив сучасний стан та перспективи співробітництва України з Північноатлантичним альянсом, охарактеризував ситуацію у трикутнику «Україна-НАТО-РФ», акцентував увагу на позиції Росії стосовно євроатлантичної інтеграції України, відповідних діях російської сторони, спрямованих на блокування просування України до Альянсу. Михайло Пашков також розповів про аналітично-дослідницьку діяльність Центру Разумкова у сфері євроатлантичної інтеграції України.

На думку експерта, в сучасній ситуації Україні слід поглиблювати рівень діалогу з НАТО з питань її євроатлантичної інтеграції задля зменшення невизначеності у взаємовідносинах. Слід підвищити ефективність взаємодії з Альянсом в існуючих форматах з метою наближення їх до рівня ПДЧ. Доцільно ініціювати довго- та короткострокові проекти співробітництва, які матимуть конкретний, відчутний для громадськості результат.

Осіння академія НАТО була організована Науково-інформаційним Центром міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці при Донецькому університеті за допомогою Центру інформації та документації НАТО в Києві, Міжнародного фонду «Відродження».

14 листопада 2008 року відбулася зустріч Начальника Головдержслужби України Тимофія Мотренка з  представниками громадських організацій. У зустрічі взяли участь виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький, генеральний директор Центру Разумкова Анатолій Рачок, заступник виконавчого директора Польсько-української фундації співпраці ПАУСІ Святослав Павлюк.

Під час зустрічі було розглянуто питання реалізації Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, про яку поінформував заступник начальника Головдержслужби Андрій Вишневський, а також питання проведення спільного круглого столу за участю представників державної служби та громадських інституцій, проведення якого заплановано на 4 грудня 2008 року.

Присутні на семінарі представники Кабінету глави уряду, МЗС, Міноборони, політологічних та експертних кіл, ЗМІ Іспанії, Єврокомісії та штаб-квартири НАТО, дипломатичних установ країн-членів ЄС і НАТО були поінформовані про пріоритети зовнішньої політики України, сучасний стан і перспективи співробітництва з Європейським Союзом і Північноатлантичним Альянсом, україно-російські відносини. Відбувся обмін думками щодо шляхів поглиблення двосторонньої співпраці між Україною та Іспанією, в т. ч. в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави. Наступний подібний захід має відбутися в Києві.

Пані та панове! Шановні учасники форуму!

Від імені організаторів Форуму та від себе особисто вітаю усіх учасників цього заходу. Для мене, як для незалежного експерта, велика честь відкривати цей поважний Форум. Організатори та фахівці-енергетики покладають велику надію на те, що результатом роботи цього Форуму буде не тільки широке обговорення проблем українського паливно-енергетичного комплексу, а й пошук шляхів підвищення ефективності його роботи, розширення його можливостей, започаткування нових та завершення розпочатих енергетичних проектів.

Паливно-енергетичний комплекс для будь-якої країни є “двигуном” економіки і від його стабільної та ефективної роботи залежить забезпечення умов зростання всіх її галузей.

Стала робота ПЕК можлива за умови забезпечення високого рівня енергетичної безпеки, ефективного законодавства, оновлення обладнання та технологій, ефективної співпраці з інвесторами.

З одного боку, сьогодні у світовій економіці відбуваються негативні процеси, які вимагають від керівників усіх рівнів значно більшої відповідальності у прийнятті рішень з огляду на зростання ризиків. На мою думку, зараз необхідно концентрувати усі ресурси на завершення розпочатих проектів, найбільш ефективних та таких, що дають відносно швидку  віддачу і не дуже розраховувати на допомогу держави.

З іншого боку, є і певні позитивні моменти. Так, значне падіння цін на нафту на світових ринках і їх коливання на рівні до 100 доларів за барель надає певний час на реформування високо енерговитратним економікам, таким як українська. 

Проведення структурних реформ у ПЕК має зробити цей сектор української економіки привабливим для іноземних інвесторів і закладе підгрунття для інтегрування українських та європейських енергетичних ринків.

Отже, бажаю успіху всім учасникам енергетичного форуму!   

Головною метою підготовки документу є реалістична оцінка зовнішніх та внутрішніх загроз національній безпеці України, ефективності впровадження чинного політичного курсу держави та перспектив його продовження. Документ містить рекомендації стосовно пріоритетних напрямів діяльності у сфері національної безпеки та розвитку подальшого співробітництва Україна-НАТО. Документ висвітлює позиції експертного середовища стосовно найголовніших проблем, інтересів та підходів до розроблення політики національної безпеки в контексті її відповідності євроатлантичним стандартам, а також політичним та економічним можливостям держави.

Головний зміст пропозицій стосовно розвитку більш конструктивного співробітництва Україна-НАТО полягає у поглибленні рівня дискусії зі стратегічних питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, яка б допомогла зменшити невизначеність у відносинах України з Альянсом та знизити рівень напруженості відносин з Росією, а також у підвищенні ефективності взаємодії в існуючих форматах співробітництва з метою їх наближення до рівня ПДЧ (замість акцентування уваги на термінах початку ПДЧ), розробивши чіткий механізм якісної оцінки впровадження ключових реформ та підвищення рівня відповідальності через механізми двостороннього контролю із залученням громадськості.

Документ був підготовлений за результатами міжнародної експертної зустрічі, яка відбулася 15 жовтня 2008 р. за участі представників органів державної влади, неурядових організацій України, а також Офісу зв’язку НАТО в Україні, Міжнародного секретаріату НАТО та Міноборони Великої Британії та наступних консультацій із залученням провідних зарубіжних експертів і аналітичних центрів.

Необхідність проведення такої дискусії була викликана занепокоєнням представників експертного середовища та громадянського суспільства ситуацією, що склалася в державі, а також перебігом внутрішніх і зовнішніх дискусій навколо перспектив отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО та намагання представників громадянського суспільства активно впливати на формування та реалізацію політики національної безпеки України.

Документ був презентований провідним експертом Центру Разумкова Олексієм Мельником на засіданні Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи. Він запропонував включити зазначені питання до обговорення міністрами оборони на Талліннських консультаціях високого рівня у листопаді 2008 р.

Завданнями проекту є:

1. Надати допомогу державним органам у запровадженні єдиних підходів до аналізу ситуації у сфері безпеки та організації адекватної системи захисту національних інтересів.
2. Знайти та запровадити зручні та ефективні процедури аналітичної підтримки прийняття державних рішень у сфері національної безпеки.
3. Створити майданчик для обговорення проблем і спільного пошуку шляхів з їх розв’язання.
4. Створити умови для вивчення міжнародного досвіду та ефективного втілення його у процес побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки.
5. Створити організаційні засади ефективної публічної політики у сфері безпеки, забезпечення її прозорості і зрозумілості.
6. Запровадити ефективний, зручний та корисний для державних органів і громадськості консалтинговий супровід підготовки рішень і розробки нормативно-правових засад у сфері національної безпеки.

Аудиторію навчально-практичних семінарів складали фахівці профільних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів і наукових установ України, залучені до процесу забезпечення національної безпеки.

16 жовтня 2008р. відбувся перший семінар, присвячений питанням загальної методології формування раціональної системи забезпечення національної безпеки.

Проведення семінару мало за мету розпочати процес розробки та погодження під час експертного обговорення загальних методологічних засад побудови раціональної системи забезпечення національної безпеки.

Під час семінару було розглянуто такі питання:

• вимоги до методології побудови раціональної системи забезпечення національної безпеки;
• безпека та її місце в діяльності суспільства, держави;
• етапи процесу формування та реалізації політики у сфері безпеки;
• структура, суб’єкти, процес реалізації та рівні захищеності національних інтересів;
• загрози національним інтересам;
• функціональна структура системи забезпечення національної безпеки.

Учасники заходу висловили впевненість в актуальності запропонованої ініціативи громадських організацій, обговорили необхідність вироблення в Україні єдиної системи координат і стратегічного менеджменту в секторі безпеки на основі погодженої в широких експертних колах методології побудови раціональної системи забезпечення національної безпеки.

Під час обговорення експерти дійшли висновку про те, що побудова процесу формування політики у сфері безпеки на засадах єдиних методологічних правил сприяє створенню стійкої системи державного планування та управління, формуванню чіткої вертикалі прийняття рішень з необхідними зворотними та горизонтальними зв’язками, з чітким визначенням обов’язків, повноважень, ступеня залучення та відповідальності кожного з учасників політичного процесу. Широка участь у цьому процесі громадських організацій виступає консолідуючим чинником і сприятиме запровадженню реальної публічної політики.

23 жовтня 2008р. відбувся другий семінар на тему «Методичні засади формування раціональної системи забезпечення національної безпеки».

Предметом експертного обговорення були три блоки питань, зокрема:

• засади визначення національних інтересів (під час обговорення увага зосереджувалася на визначенні поняття і змісту національних інтересів України);
• методологія розгляду загроз національній безпеці;
• визначення функціональної структури системи забезпечення національної безпеки та оцінка її ефективності.

Учасникам семінапрів було запрпоновано на розгляд та обговорення визначення «національні інтереси», що їх розробили організатори. Вони розглядаються як сукупність наступних складових: суб’єкти національних інтересів (носії, виразники), предмет інтересів (стратегічні цілі), процес (спосіб) реалізації національних інтересів.

Під час обговорення експерти з різних міністерств і відомств запропонували свої погляди на визначення поняття «національні інтереси», а також їх згаданих складових. Учасники семінару висловили думку про те, що наразі в суспільстві, всередині партій, елітних груп, у державному апараті зростає розуміння безперспективності «слабко спрямованого розвитку» країни, відчувається потреба визначення цілей, які не лише є орієнтирами діяльності, але й роблять її більш зрозумілою і продуктивною. Такими орієнтирами є національні інтереси.

Експерти також обговорили проблеми, якими характеризується сучасний трансформаційний етап розвитку України – недостатню усталеність або взагалі відсутність чітких механізмів участі суб’єктів національних інтересів та їх взаємодії у визначенні та реалізації національних інтересів. Це зумовлене значною розбіжністю корпоративних інтересів, надмірною політизацією державного управління, його спрямованістю на вирішення тактичних завдань, спрощеним підходом до використання таких механізмів, як референдуми, соціологічні опитування та дослідження, зневагою до питань культурного, правового, патріотичного виховання громадян, формування громадянського суспільства та публічної політики як його невід’ємного атрибута.

За результатами обговорення учасники сформулювали умови успіху у визначенні та просуванні національних інтересів:

• політична воля, ініціатива та висока відповідальність вищих ешелонів влади;
• перетворення стратегічних цілей розвитку на справжню національну ідею, яка є надбанням не лише більшості громадян, а й потенційних рушіїв процесу розвитку – представників крупного та середнього бізнесу;
• контроль і відповідальність;
• постійний науково-аналітичний супровід з метою своєчасного виявлення проблем;
• своєчасне коригування існуючих і розробка нових програм розвитку;
• підкріплення політичних зобов’язань належним фінансуванням;
• інформаційна кампанія з підтримки формування стратегічних цілей і програм їх реалізації.

Іншою складовою загальної методології є аналіз поняття «загроза». Експерти визначили структуру цього поняття, яка охоплює такі елементи: об’єкт загрози; носій загрози; джерела, причини її виникнення; спосіб впливу; динаміка ескалації; можливі наслідки впливу загрози. Усі ці елементи були детально розглянуті учасниками семінарів.

З огляду на певні розбіжності стосовно визначення, структури і змісту понять, які розглядалися під час першого та другого навчально-практичних заходів, учасники семінарів дійшли висновку про необхідність залучення науковців до вироблення єдиного понятійного апарату в процесі розробки методології формування раціональної системи національної безпеки.

За результатами обміну думками учасники навчально-практичних заходів зазначили, що запропонована організаторами методологія має цілісний характер, водночас інші підходи (зокрема, ті, що були запропоновані під час експертного обговорення) можуть бути використані для її деталізації. В цьому сенсі методологія є узагальненою структурою процесу аналізу загроз, базою, на підгрунті якої застосування всього різноманіття підходів призводить до бажаних результатів – адекватних прогнозів та оцінок загроз і конструктивних висновків. Її перевагою є те, що вона вписується в загальну технологію формування раціональної системи забезпечення національної безпеки, даючи змогу порівнювати (причому, в динаміці) сили та засоби конфліктуючих сторін.

Експерти також зробили дуже важливий висновок про те, що забезпечення національної безпеки має починатися вже на етапі розробки державних програм і планів, де розробниками (тобто відповідними міністерствами та відомствами) мають бути передбачені заходи із захисту від впливу негативних чинників. У цьому сенсі, запропонований цикл навчально-практичних заходів є зручним способом запровадження єдиних підходів, а їх погодження учасниками семінарів – певною запорукою того, що їх будуть дотримуватися.

Представники міністерств і відомств також зазначили, що Україні на державному рівні бракує інституційних спроможностей, що зумовлено відсутністю як традицій, так і сучасних методологічних засад державного стратегічного менеджменту (за винятком окремих фрагментів). Разом з іншими негативними чинниками, переважно суб’єктивного характеру, це значною мірою стримує темпи та ефективність реформування сектору безпеки України, ускладнює спільну роботу відомств у цьому напрямі.

Учасники обговорення погодилися з тим, що здійснення реформ у секторі безпеки методом спроб і помилок вимагає величезних часових і фінансових ресурсів, а за їх відсутності призводить до накопичення проблем. З огляду на сучасні темпи технічної революції, процесів трансформації сектору безпеки в інших країнах і зміни в підходах до побудови регіональної і глобальної безпеки загалом, таке ставлення з боку держави до системи забезпечення національної безпеки є неприпустимим і вимагає якнайскорішого запровадження методології всебічного обгрунтування державної політики в цій сфері.

Представники міністерств і відомств, які були присутніми на навчально-практичних семінарах, висловили готовність долучитися до подальшої роботи з розробки та запровадження професійної мови спілкування, єдиних підходів до аналізу ситуації у сфері безпеки та організації адекватної системи захисту національних інтересів, а також методологічних підходів до розв’язання проблем у секторі безпеки.

ПЛАН Заходів

Заходи	Зміст	Дата
Навчально-практичний семінар “Методологія побудови раціональної системи управління сектором безпеки”	Лекції: Вимоги до процесу та системи управління сектором безпеки (1 год.). Система документів (1 год.). Стратегічний менеджмент у секторі безпеки (1 год.). Обговорення проблемних питань (1 год.): актуальність єдиної методологічноої бази; організація розробки стратегій і програм; часовий графік прийняття та реалізації рішень.	6.11.08
Експертне обговорення “Україна в системі глобальної і регіональної безпеки”	Доповідь “Зовнішньо-політичні аспекти побудови системи забезпечення національної безпеки України” (1 год.). Обговорення проблемних питань (2 год.): альтернативні концепції та підходи до забезпечення національної безпеки України; мотиви і критерії раціонального вибору системи забезпечення національної безпеки (плюси та минуси); забезпечення національної безпеки у стратегіях і програмах.	13.11.08
Круглий стіл “Публічна політика в сектрі безпеки”	Обговорення проблемних питань (3 год.): Роль суспільства у формуванні безпекової політики. Форми та механізми залучення інтелектуального потенціалу суспільства на різних етапах формування політики. Відповідальність за формування та реалізацію безпекової політики	4.12.08
Видання Методичного посібника “Система забезпечення національної безпеки України”	Методичний посібник з чотирьох розділів: Методологічні засади забезпечення національної безпеки Управління в секторі національної безпеки Україна в системі глобальної і регіональної безпеки Публічна політика в секторі безпеки	25.12.08

Центр Разумкова представив результати чергового соціологічного опитування. У прес-конференції взяли участь Андрій Биченко — директор соціологічної служби, Валерій Чалий — заступник генерального директора, Юрій Якименко — директор політико-правових програм Центру Разумкова.

Результати опитування

Відповідаючи на запитання: «Якщо говорити в цілому, як Ви вважаєте, події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі?», лише 5,3% респондентів відповіли, що події розвиваються у правильному напрямі, протилежної думки дотримуються 81,8% опитаних. Ці показники є найбільш песимістичними з квітня 2004 року.

Серед соціально-економічних проблем, які потребують першочергового вирішення, на думку громадян, найбільш серйозними є зростання цін, яке вказали 70,1% опитаних та низька зарплата (40,2%).

Серед суспільно-політичних проблем найбільш серйозними респонденти назвали байдужість влади до думки громадян (56,6%), корупцію у вищих ешелонах влади (47,8%) та нездатність влади забезпечити виконання законів (38,0%).

Серед найсерйозніших суспільно-політичних проблем корупцію у вищих ешелонах влади назвали близько половини опитаних, водночас побутову корупцію серед найсерйозніших соціально-економічних проблем назвали близько чверті респондентів.

Якби парламентські вибори відбувалися найближчої неділі про свою безумовну або імовірну участь у них заявили 64,7% опитаних.

Оскільки ані список політичних сил, які братимуть участь у виборах, ані виборчі списки самих політичних сил ще не сформовані, як, власне і невідомо, чи відбуватимуться парламентські вибори найближчим часом, відповіді респондентів щодо електоральних намірів слід сприймати як ілюстративні: вони значною мірою залежать від того, які саме політичні сили і в якому складі підуть на вибори. Хоча, навіть зараз можна сказати, що беззаперечними лідерами електоральих симпатій є Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко.

Ставлення громадян до необхідності внесення змін до Конституції є досить невизначеним, проте серед опитаних переважає думка, що необхідно чітко розмежувати повноваження Президента і Прем’єр-міністра.

Ситуація з підтримкою громадянами діяльності політиків останнім часом помітно погіршилася: діяльність усіх предсавлених в списку політиків не підтримують більше половини опитаних.

Підтримка діяльності Вктора Ющенка постійно знижувалася протягом 2008 року і у жовтні досягла свого найнижчого рівня.

Рівень підтримки діяльності Ю. Тимошенко у березні-квітні 2008 року помітно знизився, порівняно з лютим, а у червні дещо знизився, порівняно з квітнем. У жовтні ці показники змінилися незначною мірою.

Показники підтримки дій В. Януковича дещо гірші, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 року спостерігається зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А. Яценюка.

У випадку проведення найближчої неділі президентських виборів беззаперечними лідерами з великим відривом від решти кандидатів були б Віктор Янукович і Юлія Тимошенко.

Більшість опитаних вважають, що Президент України Віктор Ющенко і Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко не виконують своїх передвиборних обіцянок.

Відповідаючи на питання щодо зовнішньої політики відносна більшість громадян підтримують ідею вступу України до Європейського Союзу. Більшість опитаних скептично ставляться до ідеї вступу України до НАТО. При цьому 45% громадян сьогодні зовсім не підтримують такий крок. Відносна більшість опитаних вважають за доцільне одночасне зближення як з західними країнами, так і з Росією.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 7 по 19 жовтня 2008 року. Було опитано 10865 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 1% з імовірністю 0,95.

Польська делегація цікавилася поглядом експертів Центру Разумкова на поточні політичні події в Україні та світі, світову фінансову кризу, наслідки військових дій на Кавказі, іншими питаннями економіки, енергетики, міжнародних відносин і безпеки.