Експерт вважає, що Україна буде і надалі транспортувати газ, який йде до інших країн Європи, незважаючи на складну ситуацію. В свою чергу, це має посприяти прихильному ставленню до України з боку більшості держав ЄС.

«Країни ЄС не будуть напряму втручатися в конфлікт, — зазначає пан Саприкін. — Як і раніше будуть лунати заяви, що обидві сторони суперечки, Україна та Росія, повинні шляхом компромісів знайти рішення. Традиційно є кілька країн ЄС, які майже завжди підтримують Росію. Але все ж таки більшість держав, можливо і мовчазно, але все ж таки підтримуватимуть Україну».

Директор енергетичних програм Центру Разумкова впевнений, що Україна та Росія приречені домовитись, тому що «такі газові війни не можуть тривати довго, оскільки несуть економічні проблеми, насамперед для Росії, і для ЄС».

«Дуже складно технічно досить довго зменшувати подачу газу в Україну, — підкреслює Володимир Саприкін. — Можна, звісно ж, збільшити обсяги транзиту газу через Білорусь, але це не вирішує питання. Якщо конфлікт буде затягуватися, росіянам доведеться глушити свердловини, оскільки їхні сховища фактично повні. Це буде відчутним ударом по російській економіці».

Думаю, можна говорити про успіх на європейському напрямі. Адже це був рік запуску механізмів, які, сподіваюся, у майбутньому дадуть результати нового рівня інтеграції України в Європейський Союз. Маю на увазі початок інтенсивних переговорів щодо угоди про асоціацію, розпочаті переговори про скасування візового режиму для українців у майбутньому, йде серйозна робота над зоною вільної торгівлі, яка стане частиною майбутньої угоди. Крім того, є дуже серйозні напрацювання у секторній взаємодії з ЄС.

Що стосується євроатлантичної інтеграції, то цей рік був досить суперечливим. З одного боку, було ухвалено безпрецедентну заяву про те, що Україна стане членом НАТО. З іншого боку — кроки, яких вживало наше зовнішньополітичне відомство, не завжди приносили бажаний результат.

З приводу інших стратегічних відносин був успіх у напрямку взаємодії стратегічного партнерства зі США. Хартія про стратегічне партнерство між Україною та США — це дійсно чіткий сигнал з боку цієї важливої країни про підтримку безпеки і демократичного розвитку України.

В цілому, думаю, що для зовнішньої політики цей рік був перехідним. З багатьох питань просто вдалося утримати позиції. Тут, зокрема, йде мова про недопущення змін до Конституції, які б, в тому числі, призвели до зміни визначених у законодавстві пріоритетів зовнішньої політики. У цьому заслуга принципової позиції, яку зайняв Президент як гарант конституції.

В останні роки російсько-українські відносини були непростими. Вони поєднували і взаємодію, і суперництво, і конфліктність. Звичайно, викликом для україно-російських відносин став грузино-російський військовий конфлікт. І хоча Україна виходила з міжнародного права і власного законодавства, цю підтримку Грузії офіційний Кремль сприйняв негативно. Світова фінансова криза також не сприяє розвитку цих двосторонніх відносин, тому що є ілюзія, що шляхом пошуку зовнішніх проблем можна пояснити внутрішні негаразди.

Сподіваюся, що наступний рік стане роком розробки з Росією нового рівня відносин, який в новому політичному циклі реалізується на взаємовигідній основі, взаємоповазі, співробітництві на благо, перш за все, людей.

В цілому, наступний рік для України може стати роком випробувань не стільки на предмет територіальної цілісності або суверенітету, скільки на предмет рівня суб’єктності в міжнародних відносинах. Мова йде про здатність країни та суспільства продемонструвати поступальний розвиток. Це стосується інформаційної, економічної та політичної безпеки. Думаю, в наступному році ми можемо зіткнутися із загрозами, подолати які, на мій погляд, можна буде загальною позицією і консолідацією всередині України. Також не думаю, що проблеми, що виникають навколо можливого конфлікту в Криму та інших регіонах України, втіляться в життя, але ми повинні уважніше до них придивитися».

«Цей рік увійде в історію як рік перманентної кризи влади та політичної еліти в цілому. Головний підсумок це те, що політична та владна еліта засвідчили свою нездатність до консолідації навіть тоді, коли існували і продовжують існувати дуже серйозні виклики як зовнішнього так і внутрішнього характеру. Перш за все, я маю на увазі світову економічну кризу. Ще один негативний підсумок в цьому році — політична корупція. У вищих ешелонах влади про це вже говорять у весь голос. Політична корупція набула системного характеру.

В результаті цих тенденцій відбувається процес втрати владою своєї громадської легітимності. Про це свідчить хоча б те, що рівень підтримки основних владних інститутів за останній рік зменшився дуже істотно. Для деяких інститутів влади — в кілька разів. Це саме стосується і державних політиків. Всі провідні державні діячі мають негативний баланс суспільної довіри.

Дуже негативним було також те, що підривається довіра до судової гілки влади. Наслідки можуть бути більш серйозними, ніж просто правовий нігілізм. Суспільство переходить до форм самоорганізації і шукає можливості до захисту своїх інтересів за межами закону, права і державних інститутів.

Можливо єдиний позитивний підсумок в цьому році — це те, що третя сила, на яку дійсно є суспільний запит, поступово з проекту перетворюється в реальність. Про це свідчать результати останнього опитування нашого центру, де ми бачимо, що розширилося коло тих політичних сил, які в даний момент пройшли б у парламент і змінився порядок розстановки у президентському рейтингу. Зокрема на третю позицію з досить непоганим результатом увійшов Арсеній Яценюк. Зрозуміло, що це тільки аванси суспільної довіри. Лише від реальних дій нових осіб буде залежить чи стане наступний рік реально початком ротації політичних еліт, чи це буде рік консервування нинішньої владної еліти з усіма негативними наслідками».

— «Зараз непросто, а далі буде ще гірше. З Новим роком громадяни, затягніть ремені», — поздоровляють нас політики з різних таборів. Ви згодні з тим, що 2009 рік стане роком економії?

Вимушеної економії, я б сказав. Поясню чому. Будь-який хороший господар свої доходи і витрати планує. Адже навряд чи ви або я підемо просаджувати тільки що отриману зарплату в один вечір, правда? А ось в країні у нас вийшло так, що влада ресурс не розрахувала, а зараз економити повинні всі ми. Ось вам і вимушена економія.

— Чому Україна серед країн, що постраждали від кризи найбільше?

Тому що в усіх країнах відразу були створені координаційні ради або координаційні центри для боротьби з кризою. Причому створені вони були на найвищому рівні, а їх рішення були обов’язкові для виконання. І центри ці у всьому світі концентрують фінанси, повноваження і ресурси. Так, вони іноді помиляються, потім свої помилки виправляють, але робота не зупиняється. А у нас нічого не роблять. Бояться, чи що?

— А якщо серйозно говорити?

А якщо серйозно, то наша влада не створює стимулу для економічного розвитку, для того, щоб ми заробляли, щоб багатим в Україні було бути не ганебно, а почесно. По суті, після президентських виборів я не можу, на жаль, пригадати роки, або навіть періоду, коли влада була б стурбована економічними проблемами і вживанням заходів, законів, впровадженням різних інструментів для посилення стимулів самозайнятості і зростання доходів людей.

— Напередодні президентських виборів провідні гравці активно борються за владу, але ж рано чи пізно це закінчиться...

Так рано чи пізно? Влада у нас безвідповідальна. Про яку відповідальність влади ми можемо говорити, якщо вже три роки питання економічної політики знаходяться десь на задвірках, а основні інтереси і ресурси зосереджені на боротьбі за повноваження. Тому і трикутник «повноваження-відповідальність-ресурси» у нас повністю розбалансований, хоча повинен бути рівностороннім. І, що характерно, я абсолютно не бачу аргументів для того, щоб він запрацював.

Тому що немає об’єктивної необхідності щось міняти ні у владному трикутнику, ні в особистих відносинах політиків. Наприклад, завтра вибори — не важливо, президентські чи парламентські. І що? БЮТ отримує 30%, «регіони» — 30%, і 30% — інші. Ну, поміняються нинішні лідери місцями, і що? Рокіровка — будь ласка. Але суті і принципів це не змінить. Чому ж тоді в 2009 році все повинно бути не так, як в 2008?

— Але не буває так, щоб був суцільний негатив. Позитивні моменти в економіці країни у 2008 році були. Що найважливіше?

Щодо позитиву ситуація досить складна. Але шанси реалізувати потенціал є. Дуже важливо налагодити відносин з МВФ. І мова навіть не про кредит, оскільки виділена нам сума не дуже велика. Кредит МВФ — якийсь дуже важливий символ, що показав, що Україна користується увагою з боку міжнародного співтовариства. Принцип тут такий: якщо МВФ дав гроші, значить, іноземний капітал теж прийде. Щонайменше, ймовірність дуже висока. Таким чином, співпраця з МВФ дає хороші основи для макростабілізації.

Інша справа, насилу віриться в те, що ми свої зобов’язання виконуватимемо. Ви пам’ятаєте, що договір припускає публічну звітність за стан тих чи інших секторів економіки. Наприклад, «Нафтогаз» щомісячно повинен надавати інформацію про свої грошові потоки і виконання боргових зобов’язань. Ви собі таку ситуацію уявляєте? В тому і справа. Проте, підкреслюю, при всьому цьому, відносини з МВФ — важливий контрольно-підштовхуючий чинник для України.

Другий позитивний момент — Євро-2012. Так-так, я розумію, що це вже набило оскому, але і розвиток інфраструктури, і будівництво доріг, готелів і обслуговування — це дуже важливо. Для нас. Але за існуючою традицією, якщо перевіряти буде зовнішній споживач, то якість робіт буде зовсім іншою.

— Названі вами події дуже важливі, але же вони підстьогують ситуацію ззовні. А що, внутрішніх стимулів для розвитку економіки не існує?

Але ж наші предки були дуже мудрими людьми. Коли вони зрозуміли, що самі між собою не можуть домовитися, вони запросили до управління державою варягів. Я боюся, що зараз ситуація повторюється. Звичайно, це неконституційно, звичайно, політично такого рішення ніхто не прийме, і існує тисяча аргументів проти. Але поки що виходить так, що зовнішні стимули для розвитку нашої економіки дуже важливі. Надзвичайно важливі.

Оцінюючи справедливість цих вимог, директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий сказав, що офіційний Київ вже на найближчому саміті Україна-ЄС чекає початку переговорів про умови, які повинна виконати країна для повного скасування візового режиму.

Зокрема, директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко висловив сумнів відносно того, чи внесе Президент подання про звільнення пана Стельмаха. «Ющенко покладає солідарну відповідальність за курсову політику і на Нацбанк і на Кабінет міністрів. В даному випадку це рішення може інтерпретуватись як політично вмотивоване Президентом. Але, якщо згадати, що сьогодні позицію висловила конституційна більшість, то звичайно, що шукати аргументи на підтримку голови НБУ буде досить важко. Я не виключаю обох варіантів: і подання, і не подання», — сказав експерт.

Найвірогіднішою причиною вибуху будинку в Євпаторії є не газ, а кисневі балони, розміщені у підвальних приміщеннях. До такої версії схиляється, з урахуванням наявною на цей час інформації, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін. «Такий висновок можна зробити із характеру вибуху. Схоже, що до цього не причетні працівники газової сфери. Скоріш за все це був дійсно вибух балонів кисню та ацетилену, тобто тих газів, які використовуються для зварювання. Мабуть, була порушена герметичність цих балонів».

Позитивна динаміка, що спостерігалася в економіці країни, — це не заслуга влади, вважає Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова. «Насамперед це високодоходні інвестиції на безризикових ринках короткострокових вкладень іноземного капіталу. Наприклад, українські банківські філії зарубіжних банків брали у своєї материнської структури гроші для видачі кредитів, — говорить експерт. — Разом з тим і сказати, що все погано теж не можна. Просто ті сектори економіки, які могли показати істотне зростання, цього не зробили. Навіть такий інститут, як НБУ, цього року різко втратив повагу до себе».

За його словами, на економічне життя країни вплинуло політичне протистояння. «Через це, по суті, нічого не ухвалено. Ні податкового кодексу, ні законів для малого підприємництва, ні якої-небудь антикризової програми. Незрозуміло, навіщо ми вступали до СОТ. Економічна інтеграція виявилася фікцією. Адже варто було ситуації трохи помінятися, як ми тут же запроваджуємо обмеження. Але ж навіть країни „Групи двадцяти” на своїй зустрічі в листопаді 2008 року в умовах кризи закликали не повертатися до політики протекціонізму», — констатує пан Юрчишин.

Заступник генерального директора — директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий дотримується  думки, що українська ініціатива може бути ефективною лише в тому випадку, якщо буде зустрічний рух з російського боку. «Йдеться про конкурентності політичних проектів розвитку, адже Україна для багатьох країн СНД стала прикладом іншої, ніж російська, моделі державного будівництва. Питання про те, наскільки успішним буде цей проект, прямо впливає на внутрішню політичну ситуацію в Росії», — пояснив він.

Пан Чалий відзначає, що в такому контексті економічне співробітництво між державами неминуче пов’язане з політичними конфліктами. «Звичайно, це питання можна зняти з порядку денного тільки особистими контактами лідерів, але окрім складних міжособистісних відносин тут грає роль небажання Ющенка приймати російську позицію щодо тісної інтеграції в рамках СНД», — пояснює Валерій Чалий.

За його словами, відношення президента до стратегії розвитку України не зміниться, але у 2009 році на ситуацію впливатиме початок передвиборної кампанії в Україні: всі кандидати зроблять акцент на нормалізації відносин з Росією. Пан Чалий сумнівається в тому, що російська сторона почне підігравати українським політикам на шкоду своїм інтересам. Тим більше що в умовах економічної кризи державі потрібний умовний «зовнішній ворог».

— Відносини з Росією зараз можна охарактеризувати як стабільно важкі, — вважає провідний експерт міжнародних програм Центру Разумкова Михайло Пашков. Крім того, на його думку, між країнами існує багато заморожених проблем, які не вдається вирішити: «На мій погляд, в середньостроковій перспективі чекати якогось істотного поліпшення наших відносин не доводиться».

Пан Пашков також позитивно оцінив надання Україні національної річної програми, яка, за його словами, є одним з елементів ПДЧ. «Ми отримали саме те, на що чекали», — відзначив експерт.

Окрім того, деякі експерти, порівнюючи динаміку цін на пальне в Україні і в інших державах, не виключають, що провідні гравці ринку спекулюють на ціні бензину. «У інших країнах відбулося суттєвіше падіння цін на пальне. Це питання до Антимонопольного комітету, і тут є над чим працювати. На сьогодні в ціні на пальне є спекулятивна складова — до 5 відсотків”, — повідомив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін.

Про традиційні проблеми з «Газпромом» говорить директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін. На його думку, якщо не реформувати цю сферу, через рік українці знову почують від представників російського концерну чергові погрози перекрити вентиль. «Має бути одна-єдина ціна на газ, як на імпортний, так і на газ власного видобутку», — стверджує експерт.

Наступним каменем спотикання після оплати боргу є ціна за російський газ наступного року. Раніше «Газпром» погрожував чотирмастами доларів за тисячу кубів. І це коли нафта на світових ринках, до вартості якої прив’язана вартість газу, різко дешевшає. Потім росіяни заговорили про 250-300 доларів... А Президент Ющенко висловлював кілька днів тому сподівання на 100 доларів. Володимир Саприкін захмарних цін на газ не очікує. «Можна прогнозувати, що ціна для країн ЄС в другому-третьому кварталах 2009 року буде нижчою, ніж зараз (сьогодні вони платять понад 500 доларів). Однак, ціна для України все ж буде вищою, ніж та, яку ми платимо нині. Загалом я сподіваюся, що вона буде менше, ніж 250 доларів за 1000 кубічних метрів».

Як повідомив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін, якщо парламентарії таки ухвалять цей закон в цілому, то вартість літра палива на заправках зросте на 40-50 копійок. За словами експерта, вплив нових ставок акцизу на роздрібні ціни зазвичай відчувається за три тижні після набуття чинності закону. Проте не виключено, що деякі торгівці не чекатимуть, а відразу піднімуть ціни і на те пальне, акциз за яке стягувався за старими ставками.

«Існують ризики — як зовнішні, так і важливіші, внутрішні. І я не знаю, як швидко ми зможемо їх подолати. Найбільш загрозливими вони будуть до кінця першого кварталу 2009 р. — це і ризики скорочення виробництва, і зростання безробіття, і скорочення доходів. Спроба уряду залатати ці проблеми емісією — що означає, у свою чергу, інфляцію і подальше падіння зростання гривні — не виключає реалізації в наший країні „шокового сценарію”.

Якщо в першому кварталі всі найнебезпечніші ризики вдасться подолати, то до кінця року вже буде видно позитивні перспективи. За оцінками багатьох експертів, до кінця осені може відновитися позитивне економічне зростання, хоч і мінімальне. В цей же час відновлюватиметься і світова економіка — наш експорт знову стане запитуваним, а отже, наші підприємства будуть забезпечені роботою.

Говорити про розвиток окремих галузей безглуздо — не можна визначити, на які більше, а на які менше впливає курс гривні. У нас є ряд глобальних системних ризиків, не вирішивши які, не можна говорити про відновлення окремих галузей. До таких ризиків насамперед відноситься політична необлаштованість, а також курс гривні, який коливається і, за нашими прогнозами, продовжить це робити.

Те ж саме стосується скорочення промисловості і зниження доходів — якщо обсяги виробництва падатимуть, то скоротяться надходження до бюджету, а відповідно, виросте заборгованість з виплати зарплат.

Але, не дивлячись на песимізм, у нас є два непогані чинники, використовуючи які, ми зможе істотно пом’якшити наявні негативи. Перший — меморандум з МВФ, де закладені точні і зрозумілі макроекономічні і стабілізаційні програми, виконання яких повинно істотно понизити ризики і ввести державну політику в певні рамки. А оскільки це зовнішній чинник, то ми не буде щоразу себе виправдовувати, що нам хтось перешкодив.

Наступний чинник — теж зовнішній, і теж позитивний — Євро-2012: програма розвитку. Це інфраструктурні проекти, підготовка до проведення яких здійснюється за рахунок розширення сфери послуг, дорожнього і готельного будівництва. Під ці проекти можуть придти гроші Європейського банку реконструкції і розвитку, і так далі. Але для цього потрібно, щоб все запрацювало. А для того, щоб все запрацювало, необхідна мінімізація політичних антагонизмів».

«По суті, Європейський союз вже втомився від російсько-українських газових проблем, які виникають із завидною постійністю під Новий рік. Їхня багаторічна практика і показна форма негативно відбивається до того ж на інтересах всіх споживачів газу в Європі, і самі країни перестають бачити в Україні скривджену сторону», — підкреслив він.

За неофіційною інформацією, у списку «на виліт» портфель керівника Держмитслужби «засвітився» одним з перших. Ким можуть замінити пана Хорошковського — питання на засипку. Або ще не придумали, або ж не поспішають «палити» кандидатів на це вельми важливе крісло. «Враховуючи роль Держмитслужби, скажімо, у наповненні бюджету, намагатимуться поставити свою, перевірену людину, в якій упевнені на сто відсотків», — заявив директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко. За цією логікою, БЮТ (читайте: прем’єр) мав би приберегти «митне» крісло для свого ставленика. 

Навколобюджетні бої між прем’єром і міністром фінансів змусила засумніватися у тому, що чутки про можливу відставку Віктора Пинзеника плодяться на порожньому місці. «Фінансовий блок уряду певною мірою дисонує з лінією Прем’єр-міністра, — каже Юрій Якименко. — Тому, очевидно, буде заміна». Юрій Якименко сумнівається у міцності рятівного кола для міністра фінансів у вигляді кількох депутатів його партії у фракції БЮТ. ПРП не настільки потужна партія, щоб її представники у БЮТ могли не думати про своє подальше політичне майбутнє. «Вибір у них невеликий: або БЮТ, або те, що залишилося від «Нашої України», з відповідною перспективою»,  каже експерт. «Порвати» з БЮТ, захищаючи шефа (Пинзеника), — на це зважаться хіба що відчайдухи.

Президентський «пакет» (міністр оборони і міністр закордонних справ), швидше за все, залишиться без змін, прогнозує Юрій Якименко. Каже: навіть якщо виникнуть питання щодо Єханурова й Огризка, Президент знову внесе їхні кандидатури у парламент.

У порівнянні з цим же періодом 2007 року показник чистого доходу у «Нафтогаза» збільшився в 2,6 разу. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін пояснює таке зростання двома головними чинниками. Перший з них — збільшення вартості імпортного газу для «Нафтогаза» на початку 2008 року зі 130 до 179,5 долара за тисячу кубометрів. «Другий момент — збільшення квоти держпідприємства на продаж палива найбільш платоспроможним промисловим споживачам», — говорить експерт. У 2007 році (і декілька місяців 2008 року) підприємства забезпечувала газом компанія „Укргаз-енерго”».

Пан Саприкін прогнозує, що до кінця 2008 року зростання фінансових показників «Нафтогаза» сповільниться. Головна причина — різке скорочення обсягів споживання газу промисловістю. Так, за даними Міністерства промислової політики, тільки в листопаді підприємства хімічної галузі зменшили закупівлі газу на 18-20%, металургії — на 40%.

— Які чинники будуть визначальними та впливатимуть на динаміку української економіки в наступному році?

— Швидше за все наступний рік характеризуватиметься рецесійними явищами, і найгірша ситуація, за нашими оцінками, спостерігатиметься в першому кварталі, коли низка ризиків зійдеться разом. Серед найвагоміших варто назвати такі: загроза зниження промислового виробництва, тенденції до якого вже простежуються нині; ризик погіршення ситуації із наповненням бюджету; ризики, пов’язані із необхідністю розширення соціальних програм, оскільки багато людей втратять роботу і потребуватимуть підтримки; ризики незадовільної зимової ситуації із платіжним балансом та багато інших. Саме тому кінець першого кварталу буде найскладнішим, а протягом року треба очікувати шокових падінь темпів промислового розвитку. Наша попередня оцінка щодо динаміки ВВП в наступному році — падіння до –3-5%), але показники першого кварталу будуть значно гірші.

— Чи погоджуєтеся ви із думкою, що на січень-лютий припаде пік зниження ВВП?

— У січні ще, можливо, й ні, адже це зазвичай інерційний місяць, а ось у лютому та березні ймовірність вища. Саме тоді буде найскладніше виконати соціальні зобов’язання.

— Які соціальні наслідки кризи можуть позначитися на житті громадян?

— Насамперед це, звичайно, скорочення прибутків, яке підсилиться тенденціями щодо зниження заробітної плати в січні-лютому порівняно із іншими місяцями. Але значною мірою погіршення ситуації буде пов’язане із падінням промислового виробництва, яке триватиме й призводитиме до зниження заробітних плат, а отже, до зменшення відрахувань у соціальні фонди. Виникнуть проблеми із платежами, зокрема за житлово-комунальні послуги, вартість яких зростатиме. Все це разом матиме шоковий вплив на розвиток економіки. Не думаю, що будуть силові варіанти, масові протести із елементами насилля, але варто реально оцінювати майбутнє високе напруження в суспільстві.

— Ваші прогнози щодо темпів інфляції наступного року?

— Інфляційні прогнози очікуються не надто негативні, але, на жаль, це буде пов’язано не зі стабілізацією економіки, а із зниженням загального попиту. Люди отримуватимуть нижчу заробітну платню, доведеться більше платити за житлово-комунальні послуги, за кредит, що залишився із попередніх років. Отже, зменшення темпів інфляції буде пов’язане зі зниженням платоспроможності, вартість товарів не зможе зростати, навіть за умови підвищення цін виробниками. Але загалом динаміка наступного року буде значно спокійніша порівняно із нинішнім, хоча й не буде низькою, десь 14-15%, хоча у 2008 р. інфляція сягне 21%.

— Які кроки в цій ситуації варто робити уряду та чи справляється він з усіма викликами?

— У принципі маємо Програму виходу із кризи та розуміння напрямків дій, але питання в її реальному виконанні. На жаль, є лише дискусії на всіх рівнях та бездіяльність Верховної Ради, яка не працює, не приймає законів, постійно відбуваються суперечки між різними політичними силами, фактично немає єдиної владної команди, яка виступає за розвиток країни. Тому, хоч що б ми нині запропонували, йтиметься про ймовірність запровадження порад. З цієї точки зору, добре, що є узгодження із МВФ, котрий виступає у якості зовнішнього подразника, стимулятора дії. Є й інший подразник — Програма Євро-2012, але вона відійшла на другий план, хоча й може стимулювати розвиток інфраструктури, будівництва, окремих галузевих напрямків, у тому числі переробки продукції, формування сучасної системи послуг тощо. Маємо що робити, з чого починати та чим закінчувати.

Він відзначив: «Коли президентом Туркменістану був Сапармурат Ніязов, він фактично сам вирішував, якою буде ціна на газ. Але Туркменістан був закритою країною, і маневру у Ніязова практично жодного не було. Тепер новий президент Туркменістану Ґурбанґули Бердимухамедов розвинув дуже активну політичну міжнародну діяльність. У нього є дуже багато пропозицій щодо постачань газу до Європи. Тому в Туркменістану з’явилися аргументи в переговорах з Росією. Йому пропонують і проект Набукко, і газові постачання в європейські країни взагалі, так званий Прикаспійський газопровід. До того ж зараз будується газопровід до Китаю. Тому за останні два роки позиція Туркменістану в міжнародній політиці і газовій сфері зокрема надзвичайно посилилася. Тому зараз Туркменістан добивається якнайбільшої вигоди з погляду ціни на газ».

«Мені здається, що буде ухвалене рішення, що ціна на газ формуватиметься за формулою європейської ціни. У іншому випадку Туркменістан може підписувати контракти з іншими країнами або відмовитися від Прикаспійського газопроводу. У нього з’явилося дуже багато аргументів у переговорах з Росією», — підкреслив пан Омельченко.

На його думку, відносини України з Росією дуже заполітизовані, і це позначається і на ціні на газ. «Газпром» постачає газ понад 20 країн Європи, і ніколи не чути, що голови національних газових компаній під Новий рік ночують в офісі «Газпрому», — сказав В. Омельченко.

Він також повідомив, що більшість країн Європи підписали довгострокові контракти на постачання газу з Росією. «Є контракти до 2035, 2042 року. Ось недавно Словаччина підписала контракт до 2020 року», — повідомив він.

За його словами, проблема в тому, що Україна формує ціну на газ із Росією, перебуваючи під великим політичним впливом. «Коли Юлія Тимошенко говорить, що вона домовилася про дешевий газ, то я думаю, що немає серед вас наївних людей, які вірять, що Кремль просто так візьме і знизить ціну на газ хоча б на один цент», — сказав експерт. «„Газпром” це робить за щось, і насамперед за понижену тарифну ставку України або за якісь політичні речі», — підсумував В. Омельченко.